Практичний психолог:

Мезенцева
Тетяна Григорівна

Освіта: повна вища
Стаж роботи: 25 роки
Кваліфікаційна категорія: спеціаліст І категорії

Творче питання:
«Розвиток емоційної стабільності та стресостійкості усіх учасників освітнього процесу»

Графік роботи:

08:00 – 12:12 – І зміна (щоденно)

15:00 – 17:00 – ІІ зміна (вівт.,ср.)

  обід: 12:12 – 13:00 –(щоденно )

 Гнучкий час роботи:

2 години – ( пн.,вівт.,ср.,п’ят.)

4,5 години – (чт.)

12,5 год./тиждень

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ
ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗАКЛАДУ

– психологічна допомога постраждалим, внутрішньо-переміщеним, дітям військовослужбовців ЗСУ;
– психо-соціальна підтримка всіх учасників освітнього процесу у контексті зіткнення з викликами війни;
– забезпечення психологічного і соціально-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами;
– робота у команді психолого-педагогічного супроводу дітей з ООП;
– налагодження ефективної міжсекторальної та міжвідомчої взаємодії зі спеціалістами відповідних служб (службою у справах дітей, центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді) у забезпеченні повноцінного психологічного і соціального розвитку;
– корекційно-розвиткова робота з дітьми;
– допомога дітям групи «ризику», та тим, які опинилися в складній життєвій ситуації;
– психологічний супровід обдарованих дітей;
– психологічний супровід новоприбулих дітей;
– здійснення просвітницько-профілактичної роботи щодо протидії торгівлі людьми та запобігання насилля над дітьми;
– діагностика психологічної готовності дітей 5-річного віку до навчання у школі.

Головне завдання практичного психолога — збереження ментального здоров’я усіх учасників освітнього процесу в умовах війни.

Напрями роботи практичного психолога ЗДО

Робота з дітьми:

1. Визначення психологічної готовності дітей до шкільного навчання: діагностика та методичне забезпечення корекційно-розвивальної роботи з дітьми, які не підготовлені до школи.
2. Визначення емоційного стану дітей в групі, рівня їх адаптації до нових умов навчально-виховного процесу; визначення причин порушення спілкування дитини з дорослими і дітьми; допомога дитині в налагодженні стосунків з оточуючими (батьки, вихователі, однолітки).
3. Визначення певних здібностей дитини, проведення додаткових розвивальних занять за необхідності.
4. Визначення дітей, які потребують спеціального корекційного навчання: виявлення дітей із вадами розвитку, оформлення документів направлення дітей на обстеження до ПМПК, відстеження динаміки розвитку цієї дитини.
5. Діагностика вікових особливостей дітей для подальшого планування індивідуальної навчально-виховної роботи психолога,батьків, вихователів.

Робота з педагогічним колективом:

1. Пошук шляхів оптимізації навчально-виховного процесу: проведення психологічного аналізу заняття, допомога вихователеві у підготовці розвивальних занять для розвитку пізнавальних процесів та особистісні характеристики дитини.
2. Індивідуальні консультації для вихователів щодо проблем особистісного, емоційно-вольового та розумового розвитку дитини. Надання рекомендацій щодо розвитку певних здібностей дитини, її обдарованості,полегшення адаптації до нових навчально-виховних умов.
3. Психологічна просвіта педагогічних працівників: проведення групових консультацій, семінарів, виступи на педрадах за психологічною тематикою, надання літератури, робота стенду тощо.
4. Психологічна підтримка вихователя: психологічне консультування особистісних проблем, проблем взаємин у колективі; психологічні тренінги розвитку позитивного мислення, ефективного спілкування, подолання конфліктів.

Робота з батьками:

1. Робота за запитом.
2. Вивчення особливостей спілкування з дитиною в сім’ї, стилю виховання.
3. Індивідуальні та групові консультації для батьків щодо проблем особистісного, емоційно-вольового та розумового розвитку дитини. Надання рекомендацій щодо розвитку певних здібностей дитини, її обдарованості,полегшення адаптації до нових навчально-виховних умов.
4. Психологічна просвіта

 «Поради батькам щодо взаємин з дитиною з особливими освітніми потребами (ООП)»

       Дитина із особливими освітніми потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).

Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як усі.

Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.

Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.

Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими освітніми потребами – це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими освітніми потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.

Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.

У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.

Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.

Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя.